Усе своє ношу із собою. Історія кишені у жіночому одязі XVII—XIX століть

Нещодавно у Музеї декоративного мистецтва Парижа відбулася презентація книжки «Кишеня: таємна історія жіночого життя, 16601900» Аріани Феннето й Барбари Берман.

Виявляється, кишеня не завжди була такою, якою ми звикли її бачити, — пришитою до одягу. Спочатку це був мішечок, який зазвичай прив’язували на талії між верхньою й нижньою спідницями. Покласти що-небудь до кишені можна було через прорізь у спідниці або ж просто задерши її вгору.

Лоток з фруктами, 1850, Джордж Сміт, Victoria and Albert Museum, Лондон

Найчастіше кишені робили з недорогої білої тканини, але можна зустріти й кольорові мішечки, а також варіанти з вишитими квітами та ініціалами. До речі, саме цю деталь одягу матері доручали зшити своїм донькам у першу чергу.

Дівчина, що купує баладу, 1778, Генрі Волтон, Tate, Лондон
Вінок із хмелю, 1843, Вільям Фредерік Візерінгтон, Tate, Лондон

Кишені носили як аристократки, так і біднячки, й, за твердженням авторів книжки, ці мішечки були чи не єдиною власністю жінок.

У них вони носили свої найважливіші й найпотаємніші речі: їжу, гроші, предмети гігієни, а також щоденники й листи закоханих у них чоловіків.

Відмова, 1814, Дейвід Вілкі, Victoria and Albert Museum, Лондон
Портрет дітей сера Френсіса Форда, що подають хлопчику-жебракові монетку, до 1793, Вільям Бічі, Tate, Лондон

Відомо, що на ніч кишені нерідко ховали під подушку, бо їхня втрата могла обернутися справжньою трагедією. Для одних жінок — тому що в кишені зберігалося все майно володарки, для інших — тому що вміст цих мішечків міг їх скомпрометувати.

Про наповнення ж кишень можна дізнатися з того, що сьогодні ми назвали б поліцейськими протоколами. На відміну від сучасних кишень розмір їхніх «прабатьків» вражає. Деякі вміщували в себе двох і навіть трьох качок!

Кишені, 1774

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Пов’язані з кишенями й трагічні історії. Приміром, існує запис про те, що молода жінка, яка народила без чоловіка, сховала своє вбите немовля саме у кишені. За словами Аріани Феннето, Джек-різник розкладав речі з кишень своїх жертв навколо них, немов проводячи паралель між нутрощами жінок і «нутрощами» кишень.

Жінки могли носити на поясі від однієї до чотирьох кишень. Утім, якого б розміру вони не були, за правило доброго тону вважалося не дозволяти їхньому вмістові дзеленчати.

На початку XIX століття мода на вбрання в античному стилі ускладнює використання підвісних кишень. Саме в цей час з’являються перші ридикюлі (від французького ridicule — «кумедний»), що спровокувало справжню «війну»: захисниці ридикюлів вважали прихильниць кишень старомодними, а останні перших — непристойними.

Ось вам анекдот тієї пори. Зустрічаються дві сестри-аристократки. В одної — ридикюль, в іншої — кишеня. Перша кепкує з другої: «Ти ще скажи мені, що вмієш готувати суп!»

Илюстрація з жіночим одягом кінця XVIII - початку XIX ст.
Илюстрація з жіночим одягом кінця XVIII - початку XIX ст.

Перші пришиті кишені у жіночому одязі з’являються в середині ХІХ століття. Поступово вони витісняють традиційні варіанти. Втім, навіть у наш час підвісні кишені можна зустріти в народних строях.

У мистецтві не так багато зображень підвісних кишень, адже вони вважалися швидше білизною, ніж частиною одягу, яку демонстрували іншим. І все ж деякі художники зазирнули під жіночі спідниці. Що ж, у цьому випадку ми їм вдячні. 😉

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com

Засновниця проєкту Amuse A Muse