Грона гліцинії. Знахідки й загадки пізніх полотен Клода Моне

Хто не знає про знамениті «Німфеї» («Латаття») Моне? Ці вражаючі полотна представлені у паризькому Музеї Оранжері — «Сікстинській капелі імпресіонізму», за словами Андре Массона.

У 1918 році Моне оголосив, що подарує Франції свою серію Grandes Décorations — масштабні полотна-шпалери «без кінця і краю». На них — варіації на тему ставка з лататтям і гліциній з японського саду художника.
Латаття. Відображення зелені, Клод Моне
НАТИСНІТЬ НА ФОТО, ЩОБ ЗДІЙСНИТИ ВІРТУАЛЬНУ ЕКСКУРСІЮ ЗАЛАМИ З «ЛАТАТТЯМ» В МУЗЕЇ ОРАНЖЕРІ. Латаття. Відображдення зелені, 1914-1926. Клод Моне, Musée de l'Orangerie, Париж
Клод Моне в своїй майстерні в Живерні
Клод Моне в своїй майстерні в Живерні , Collection Sirot-Angel/Leemage
Латаття. Ясний ранок та плакучі верби, Клод Моне
Латаття. Ясний ранок та плакучі верби (фрагмент), 1914-1926. Клод Моне, Musée de l'Orangerie, Париж

Хоча Моне сподівався, що в Парижі йому присвятять цілий музей, по смерті живописця полотна з лататтям, розмістили в Оранжері, на той момент всього лише виставковому просторі.

Публіка й критики, до слова, влаштували роботам імпресіоніста доволі холодний прийом. Найзлостивіші називали їх «мазаниною», а ті, що добріші, виправдовували розмиті фарби погіршенням зору художника.

Гліцинії (етюд), Клод Моне
Гліцинії (етюд), 1919-1920, Клод Моне, Musée d'Art et d'Histoire de Dreux, Дрьо

Гліциніям же й узагалі не знайшлося місця в залах. Разом з іншими неоціненими тоді картинами вони залишилися у майстерні Моне. Під час Другої світової війни в ательє художника повернулися й «Німфеї».

Бомбардування пошкодили кинуті напризволяще полотна. Коли у 1952 році художник Елсуорт Келлі опинився у студії Моне, то побачив, як пише «Нью-Йорк Таймс», «картини, що й досі стоять на підрамниках або притуленими до стіни, розбите скло й птахів, що літали у приміщенні».

Виявлені у 1950-х пізні роботи Моне стали відкриттям у світі мистецтва і вплинули на таких американських абстракціоністів, як Джексон Поллок, Марк Ротко й Барнетт Ньюман.

У нью-йоркському МоМА, куди картини з лататтям потрапили 1955 року, полотно з нимфеями представлене не інакше як «з’єднувальна ланка між натуралізмом імпресіонізму й сучасною школою абстракції».

У 1956 році арт-критик Луї Фінкельштейн і поготів створює нове поняття — «абстрактний імпресіонізм». Чи варто говорити, що після покупки латаття МоМА, їх захотіли отримати й інші музеї світу?

Латаття, 1914-1926, Клод Моне, MoMA, Нью-Йорк
Латаття, 1914-1926, Клод Моне, MoMA, Нью-Йорк

І все ж, попри новий інтерес до шпалер, увага дісталася насамперед німфеям, а полотна з гліциніями (їх збереглося всього вісім) до наших днів залишалися в тіні їхньої слави.

Можливо, так тривало б і далі, коли б минулого року в Муніципальному музеї Гааги не зробили відкриття, що змінило стан справ.

Гліцинії, Клод Моне
Гліцинії, 1917-1920, Клод Моне, Gemeentemuseum, Гаага

Хранителька музею Рут Хопп, готуючи полотна з гліциніями до відправки на виставку в інший музей, виявила уламки скла, які пошкодили картину при бомбардуванні, і мазки, під якими немов намагалися щось приховати.

Рут вирішила придивитися до роботи уважніше. Яким же було її здивування, коли під гліциніями вона виявила… німфеї!

Рентген, що показує написане під «Гліциніями» «Латаття» Клода Моне
Рентген, що показує написане під «Гліциніями» «Латаття», Gemeentemuseum, Гаага

Навіщо Моне, який наприкінці життя вже не потребував повторного використання полотен, знадобилося це робити? Можливо, припускають в музеї, він хотів написати щось нове, але ще точно не знав, що саме. Таким чином гліцинії, які зберігаються в Гаазькому муніципальному музеї, — перші у циклі цих робіт, тоді як латаття під ними — ймовірно, останні в своєму циклі.

Це відкриття змушує мистецтвознавців переглянути власні погляди на місце полотен із гліциніями Клода Моне в історії мистецтва.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Клод Моне, Жорж Клемансо та Лілі Батлер на японському містку в Живерні
Клод Моне, Жорж Клемансо та Лілі Батлер на японському містку в Живерні, 1921, Musée Clemenceau, Париж
Японський місток з гліциніями в саду Клода Моне
Японський місток з гліциніями в саду Клода Моне, 2020, Fondation Claude Monet, Живерні
Японський місток з гліциніями в саду Клода Моне
Японський місток з гліциніями в саду Клода Моне, 2020, Fondation Claude Monet, Живерні

Завершуючи статтю, мені все ж таки хотілося б повернутися до джерела натхнення майстра. В саду Моне у Живерні вдалося врятувати одну з гліциній, висаджених ним біля знаменитого японського містка. У період їх цвітіння із квітня по червень перед відвідувачами відкривається прекрасне видовище: каскади білих і бузкових гліциній спускаються до води, а місток перетворюється в тунель, наповнений дивним ароматом.

І нехай у наших оселях немає оригіналів Моне, але десь поблизу з травня до кінця червня завжди знайдеться квітуча гліцинія, а значить — і натхнення, і краса, і благодать.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
[email protected]

Засновниця проєкту Amuse A Muse