Згори видніше. Про ранньохристиянську самоізоляцію за методом Симеона Стовпника

Якщо місяць-другий самоізоляції виявився для вас обтяжливим, то що б ви сказали про добровільну аскезу тривалістю 39 років?

Багатьом із нас мало про що розкаже срібна табличка ex-voto з позолотою, де зображено чоловіка, що стоїть на колоні й до якого піднімається бородатий змій. Але для фахівців із ранньохристиянського мистецтва цей об’єкт із Лувру — річ знакова. Адже йдеться про Святого Симеона (Старшого), основоположника стовпництва.

Симеон Стовпник Старший
Срібна табличка з позолотою, присвячена Симеону Столпнику, к. VI ст., Musée du Louvre, Париж. Відео № 1: візит монастирського комплексу Калат-Симан, 476-490 рр.. Відео №2: уривки з короткометражного фільму «Симеон-пустельник» (1965) Луїса Бунюеля, котрий вільно інтерпретував історію стовпника.

Значну частину свого життя стовпники проводили на верхівці «колони» (стовпі), що мала наблизити їх до Бога, ізолювавши від натовпу.

Послухаємо історію про життя Симеона, описану в одному з грецьких текстів, які зібрав отець Іполіт Делеє.

Симеон Стовпник народився близько 389 р. на кордоні Сирії та Кілікії й у молодості опікувався стадом. Згодом він приєднався до аскетів і два роки залишався в їхній компанії.

Потім Симеон увійшов до монастиря Теледи і протягом десяти років піддавав себе таким жахливим аскезам, що його змушені були вигнати. Пізніше Симеон повернувся до монастиря, але лише для того, щоб майже одразу вирушити на гору поблизу селища Талланіса, у декількох льє від Антіохії. Там на самоті він перебував упродовж всього Великого посту без їжі.

Через три роки Симеон вирушив на сусідню гору, спорудив навколо себе огорожу й припнув себе за ногу до великого каменю ланцюгом у 20 ліктів. Із часом паломники, чиє число швидко зростало, стали дратувати Симеона, і він, за розповідями Теодора, який знав його особисто, вирішив піднятися на колону (стовп).

Спочатку він побудував стовп заввишки в шість ліктів, потім ще один — у дванадцять ліктів, потім — у двадцять два і нарешті — у тридцять шість ліктів. Симеон стояв на стовпі без будь-якого укриття і залишався з піднятими до неба руками з вечора до ранку. Проте він дожив до 70 років. Про його смерть (у 459 році) дізналися лише тому, що одного разу він не подав знак людям, які прийшли просити його благословення. Симеон продовжував стояти, і ніщо не могло його зламати.

Відлюдницький вид служіння виник на світанку християнства у пустелі Єгипту і в Юдеї, а потім у вапнякових горах Сирії. Однак стовпники відрізняються від інших анахоретів.

Найяскравіші постаті цього аскетичного руху — два Симеони (Симеон Молодший жив у VI столітті н. е. — Прим. ред.). Ще за життя вони ставали святими для тих, хто шукав благодаті. І це докорінно відрізняється від відомої до того часу моделі здобуття святості — мучениками після їхньої смерті. Святість стовпників проголошувалася народом, а не церквою», — Іоанна Рапті, автор курсу «Історія мистецтва та археології ранньохристиянських народів, коптів і візантійців» у Школі Лувру.
Симеон Стовпник Старший_Симеон Стовпник Молодший
Симеон Стовпник Старший і Симеон Стовпник Молодший, до 1666 р., ікона, що імовірно написана Юсуфом аль Муссавіром (Алеппо, Сирія), колекція Абу Адаля
Симеон Стовпник
Симеон Стовпник Молодший, що виганяє диявола, дата невідома, Wellcome collection, Лондон

В Антіохії згодом з’явилося відразу кілька живих святих. Це явище мало велике духовне значення, але не будемо забувати також про його соціальну й навіть економічну вагу. Адже кожен стовпник приваблював безліч паломників, що не могло не позначитися на довколишніх селищах.

До того ж рух стовпників призвів до створення нових творів мистецтва й архітектури. Таких, як наша табличка зі змієм. Ось що ми дізнаємося про його зустрічі із Симеоном із численних текстів, написаних на тему життя святого:

Змій із бородою (аби не було сумніву, що він чоловік) прийшов просити Симеона вилікувати його дружину, оскільки жінки до святого не допускалися. Той факт, що змій, втілення зла, звернувся до Симеона, підкреслює святість стовпника. Про чудодійні цілительські здібності Симеона говорить і напис на табличці, зробленій людиною, чию дружину, ймовірно, святий зміг вилікувати: «На знак подяки Богу і святому Симеону я дарую цю табличку».

Ця пластина, яка виступала в ролі ex-voto, кріпилася до стіни в святому місці й залучала нас у житейські деталі.

Колона з доволі високою огорожею не лише захищала святого від падіння, але й дозволяла йому, коли він того бажав, сховатися від людей. За допомогою драбини до стовпника піднімали мізерну їжу і питво. Бувало, що нею могли піднятися й обрані паломники для особистої зустрічі зі святим.

Популярність Симеона Старшого була колосальною: його знали і в Іспанії, й в Аравії», — Іоанна Рапті, автор курсу «Історія мистецтва та археології ранньохристиянських народів, коптів і візантійців» у Школі Лувру.

Це та інші зображення стовпників дозволяють стверджувати, що така радикальна аскеза поєднувалася з декотрою театральністю. Колона слугувала святим не лише для того, щоб ізолюватися, але й перетворилася на своєрідні підмостки.

Даниїл Стовпник
Даниїл Стовпник, Мінологій Василія II, Х ст., Bibliotheca Apostolica Vaticana, Ватикан
Для того щоб дістатися до святого, потрібно було пройти певний шлях: духовний і фізичний. Такий самий шлях пройшов і Симеон у своєму духовному зростанні», — Іоанна Рапті, автор курсу «Історія мистецтва та археології ранньохристиянських народів, коптів і візантійців» у Школі Лувру.

Поки ви читали статтю, напевне подумали, звідки в людини могла з’явитися думка піднятися на колону. Виявляється, життя на стовпі — не цілком оригінальна ідея Симеона. Ось що пише Проспер Альфарік у журналі Revue d’Histoire et de Philosophie religieuses, 1924:

Деякі автори стверджують, що перший стовпник, святий Симеон Старший, усього лише християнізував язичницький звичай своєї батьківщини. Із трактату «Про сирійську богиню» Лукіана нам відомо, що в Антіохії, в Ієраполісі (нині Памуккале в Туреччині. — Прим. ред.), перед храмом богині Атаргатис стояли дві високі колони у формі фалоса.

Щороку на одну з них підіймався чоловік, піднімав за допомогою ланцюга все необхідне і проводив там сім днів. Таким чином він був ближче до богів і міг бути краще почутий ними. Він молився за процвітання Сирії, і люди, які бажали отримати його заступництво, приносили йому подаяння. Вони називали свої імена, і він молився за них.

Спосіб життя стовпників змушує нас також згадати про аскетів Індії. Там були аналогічні тортури: «руки, підняті до неба, висихають, суглоби болять, ноги розпухають і вкриваються ранами через тривале стояння, хребет згинається під вагою важких ланцюгів, голова постійно перебуває під палаючим сонцем, тіло — у розіпнутих позах, і в довершення украй сувора дієта».

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Після смерті Симеона навколо колони спорудили церкву. Нам мало відомо про те, хто вирішив її звести. У фахівців є думка, що ця масивна будова з’явилася в другій половині V століття завдяки щедрості імператора Зенона, вихідця із цього регіону.

Колона Симеона Стовпника
Залишки колони Симеона Стовпника (до бомбардування) в Калат-Симан, Сирія

У травні 2016 року в результаті бомбардувань російської авіації в Сирії постраждав фасад церкви, а колона (точніше її залишки) Святого Симеона впала.

На головній світлині: Симеон Стовпник, Мінологій Василія II, Х ст., Bibliotheca Apostolica Vaticana, Ватикан

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com

Засновниця проєкту Amuse A Muse