Диво Ґентського вівтаря. Чому ця «картина картин» оповита таємницею?

Якщо є на світі «картина картин», то зберігається вона в невеликому бельгійському місті Ґенті, в чудовому готичному соборі Святого Бавона. Це — славнозвісний Ґентський вівтар. Він спростовує думку Орвелла про те, що люди завжди добре уявляли Пекло, але не знали, як показати Рай, і взагалі не здатні уявити щастя інакше ніж за контрастом.

Так починається «Справа № 2 Картина картин. Доля Ґентського вівтаря» в книзі «Замах на мистецтво: арт-детектив» Григорія Козлова (видавництво ArtHuss). Муза аж ніяк не могла пролетіти повз можливості опублікувати уривок з цієї захоплюючої книжки. Приємного читання!

Агнець, символ Спасителя, Ґентський вівтар, Ван Ейк
У центрі композиції Ґентського вівтаря — Агнець, символ Спасителя. Ґентський вівтар, 1432, Губерт та Ян Ван Ейки, собор Святого Бавона, Ґент

У «ґентському диві» поєднано всі ідеали, тут виражено всі відтінки щастя— від захвату людини, яка врятувала душу, до торжества Бога, який бачить здійснення свого задуму.

І зображено це з такою силою й переконливістю, що зникає межа між реальністю й  мистецтвом. Здається, ще крок — і ти сам опинишся в Раю.

У земному Раю Вівтар такий великий, що нагадує всуціль розписану церкву. Складень заввишки майже чотири метри й  завширшки приблизно п’ять має 12 панелей. Їх змонтовано так, що вони утворюють центральну нерухому частину з чотирьох картин і бічні крила, кожне так само з чотирьох стулок.

У ЗЕМНОМУ РАЮ
Закритий Ґентський вівтар. Ліворуч і праворуч внизу: розбагатілий на торгівлі сіллю бургомістр Ґента канонік Йодукус Вейдт замовив вівтар. Помер Вейдт 1439 року. Дружина Вейдта Ізабелла, уроджена Борлуут, славилася своєю побожністю й ученістю. Померла 1443 року.

Коли вівтар закритий, у його верхньому ярусі можна побачити сцену Благовіщення. Унизу зображено замовників: канонік Йодукус Вейдт і його дружина Ізабелла стоять навколішки перед статуями Іоана Богослова та Іоана Хрестителя, на честь якого до XVI століття називався собор Святого Бавона. Тема закритого вівтаря — передчуття головної події земної історії, Народження Христа.

Коли стулки відчиняють — а багато століть це відбувалося лише чотири рази на рік, — гігантський поліптих постає у всій своїй пишноті. Перед очима розгортається сліпуче торжество Бога, святих, ангелів і праведників після Страшного суду.
Відкритий Ґентський вівтар. 1) У розкритому вигляді вівтар зображує Civitas Dei — Царство Боже після Страшного суду в дусі текстів св. Августина. 2) Діву Марію зображено як наречену. На її голові — золота корона, усіяна самоцвітами й оздоблена квітами. Напис означає: «Вона прекрасніша за сонце й зоряне небо». 3) Фігура Бога-Отця ніби зійшла з візантійських мозаїк. На його голові символ Церкви — папська тіара. 4) Іоан Хреститель — єдиний персонаж, зображений на вівтарі двічі. До 1540 року собор у Ґенті було присвячено саме йому, покровителю міста й предтечі Христа. 5) Агнець, символ Спасителя, стоїть на Гробі Господньому, що виконує роль вівтаря. Перед ним ангели правлять Вічну літургію. Позаду — Знаряддя Страстей.

На найбільшій із центральних панелей зображено сцену поклоніння Христу-Агнцеві — звідси друга його назва: «Вівтар Агнця».

У нижньому ярусі складня «світ долішній» — земля, де до Агнця прямують праведники: лицарі, судді, священики, прочани, ченці, святі й пророки. Угорі «світ вишній» — небеса. Там перед Богом-Отцем, який сидить на троні, моляться за грішне людство Божа Мати та Іоан Хреститель, співають ангели й стоять прародителі Адам та Єва.

Земний Рай і Царство Небесне злито в один-єдиний простір, де всі славлять Творця. Розлуці людей із Богом, що настала після гріхопадіння, покладено край. Людина  пізнала Всевишнього й нарешті відновила образ Божий у своїй душі.

Напис на вівтарі: «Побачите Агнця, який узяв на себе гріхи світу». Зображення Ґрааля, куди стікає кров Спасителя, породило легенду про те, що вівтар — ключ до таємниці священної чаші.
Після реставрації Ґентського вівтаря стало очевідним, що Агнець має риси обличчя, що нагадують людські.
У руці Єви замість традиційного яблука — лимон.
На ногах Бога-Отця дивні чорні черевики. Поруч лежить царська корона, що показує марноту світської влади.

Як і всяке диво, вівтар оповито таємницею. Енциклопедії чесно зізнаються, що зміст його іконографічної програми зостається не з’ясованим остаточно. Книги мистецтвознавців, які намагаються її тлумачити, нагадують то пророкування Нострадамуса, то детективи Конан Дойля. 

Чому Бог-Отець нагадує не католицького, а православного Бога й узутий у чорні шкіряні черевики, які більше пасували б Сатані? Чому Єва тримає в руках екзотичний лимон, а не звичне яблуко? Чому в сцені Страшного суду зображено лише Рай і немає Пекла? Виникла навіть теорія, що Ґентський вівтар — це зашифроване послання тамплієрів про те, де заховано Святий Ґрааль, адже саме цю священну чашу написано в самісінькому центрі композиції.

А ЧИ БУВ ГУМБЕРТ?
Ян Ван Ейк
Ян Ван Ейк, гравюра Г. Кока за малюнком Д. Лампсоніуса, 1572. Портрети братів Ван Ейків, зроблені на основі двох фігур зі стулки Праведні судді Ґентського вівтаря.
Губерт Ван Ейк
Губерт Ван Ейк, гравюра Г. Кока за малюнком Д. Лампсоніуса, 1572

То хто, врешті-решт, створив вівтар? Таємниця його автора й таємниці, зашифровані в «художньому тексті» поліптиха, — нероздільні. Напис на рамі, виявлений лише 1823 року, свідчить: «Художник Губерт Ван Ейк, кращого за якого немає, почав, а його брат Ян, другий у мистецтві, завершив велику справу на прохання Йодукуса Вейдта. 6 травня 1432 року».


Ян Ван Ейк завжди був знаменитий, упродовж століть «ґентське диво» приписували йому одному. Про таємничого Губерта не відомо нічого. Чи існував він узагалі, чи напис — підробка?

Яким же був Губерт, якщо другий після нього в мистецтві — найбільший художник Північного Відродження Ян Ван Ейк? До того ж, хіба можливо, щоб природа наділила відразу двох братів таким талантом?

Ян Ван Ейк був фактично батьком так званої «північної манери», що як пожежа поширилася цілою Європою разом із технікою олійного живопису. Відкрили її до нього, але, оскільки в Ґентському вівтарі цю техніку було доведено до найвищого рівня, саме Яна Ван Ейка вважали її винахідником. Якщо врахувати, що олією написано більшість картин у музеях світу, то можна вважати, що Ґентський вівтар — прабатько живопису, створеного людством за останні п’ятсот років. […]

Від Яна Ван Ейка збереглося дев’ять підписаних творів і кілька робіт, авторство яких встановлено за документами й стилем. Про Губерта немає жодних прижиттєвих свідчень, невідомі його картини, і лише починаючи з XVI століття його ім’я трапляється в кількох текстах.
Ангели-співці, Ґентський вівтар, Ван Ейк
Ангели-співці. Осяйний живопис Ґентського вівтаря завжди цінували як коштовність.
Ангели-музиканти, Ґентський вівтар, Ван Ейк
Ангели-музиканти — найбільш рідкісний випадок точного зображення сцен такого типу в мистецтві XV століття. За розташуванням їхніх рук визначено навіть те, яка звучить музика.

Багато науковців не визнають навіть факту існування цього чоловіка, вважаючи його вигадкою громадян Ґента. Адже славнозвісний поліптих Ян Ван Ейк закінчив у своїй майстерні в сусідньому Брюґґе, де за роботою спостерігав сам герцог Філіпп Добрий. 

Засмучені цим власники «Вівтаря Агнця» нібито не могли цілком поступитися честю створення цього скарбу мешканцеві міста-конкурента, тож «вигадали» йому співавтора, брата-ґентця. У соборі Святого Бавона навіть показували місце поховання другого Ван Ейка. 

Головний аргумент прихильників існування Губерта — процитований напис на вівтарі, що його експерти визнають то справжнім, то підробкою. Ця мистецтвознавча детективна історія тягнеться вже друге століття, і кінця їй не видно.

Поки що основні авторитети зійшлися на тому, що Губерт усе-таки був, але він тільки почав разом із братом поліптих — і помер, а закінчив роботу й надав їй цілісності Ян Ван Ейк. Швидше за все, це затишшя до нової сенсації.

«ЧОРНИЙ КВАДРАТ» XV СТОЛІТТЯ
Біблія, Ґентський вівтар, Ван Ейк
Одну з головних героїнь вівтаря, Біблію, зображено на ньому десятки разів.

Тепер для нас Ґентський вівтар — класика, майже канон. Але задумано його було як цілком революційну річ. Свого роду «Чорний квадрат» XV століття. Сучасники сприймали його як одкровення. 

Перша особливість — зміст. Це нове, більш гуманне й відкрите тлумачення основ християнства, новий образ сильної і єдиної за своїм балансом терпимості й суворості Церкви. (Церква того часу переживала глибоку кризу. Вона тільки починала відходити від Великої західної схизми та Авіньйонського полону пап, коли було два первосвященики, а від 1409 року — навіть три.) Один із головних «героїв» поліптиха — Біблія, яку офіційна Церква забороняла мирянам читати самостійно, без тлумачення священиків.

Ґентський вівтар, Ван Ейк
Обличчя персонажів написано з усіма шрамами і бородавками.
Ґентський вівтар, Ван Ейк
За зображеннями рослин та квітів можна вивчати ботаніку.

Друге нововведення — форма. У Ґентському вівтарі абстрактні символи виражаються за допомогою так званого «духовного реалізму». У середньовіччі «грішний світ» уважали негідним зображення, він був лише жалюгідною «тінню Божественного задуму».

У Ван Ейків, навпаки, Божественною і тому цінною постає кожна дрібничка. Не випадково вони використовували в роботі новинки оптики: лінзи, окуляри. Брати вперше зобразили красу реального світу й досягли такої майстерності, про яку художники-реалісти всіх часів і народів могли потім лише мріяти.

250 персонажів «ґентського дива» написано з усіма їхніми шрамами й бородавками, золото сяє як справжнє, а за зображеннями квітів і дерев можна вивчати ботаніку. Цей містичний натуралізм проголошував новий світогляд: Бог скрізь, Бог у всьому. Грішний людський світ було прощено. Як сказав французький король Людовик Святий, «земне життя варте того, щоб його прожити».

Для свого часу Ґентський вівтар був дуже актуальний. У ньому художники та їхній замовник намагалися намацати «третій шлях» між «охоронним» католицизмом і «революційним» протестантизмом, що на ту пору почав зароджуватися у Європі. Це — заклик до загальної згоди, якої так ніколи й не було досягнуто. Але сам поліптих «привласнили» католики, оскільки протестанти потім зовсім заперечували роль ікони, образу, взявши за основу Біблію, текст. Тому «протопротестантський» за задумом вівтар у XVI столітті став символом католиків не лише Фландрії, але й усієї Північної Європи.

Продовження читайте в книзі «Замах на мистецтво: арт-детектив» Григорія Козлова видавництва Arthuss.

Думаєте, мистецтво святе? Аж ніяк — у ньому, як і в житті, є кров, піт, сльози та скандали. Однак історія мистецтва воліє про це мовчати, зазвичай фокусуючись на законах естетики. Ця книга — чудова спроба пролити світло на таємниці мистецтва, де діє безліч інших чинників — від політичних до фінансових.

Чому «Мона Ліза» стала суперзіркою? Кому було вигідно зробити з Ван Ґоґа геніального безумця? Як крадуть твори і як їх підроблюють?

Про все це й про багато іншого ви дізнаєтесь із одинадцяти «справ» цього направду фундаментального і водночас захопливого арт-детективу.

Увага! Знахідка! Думаю, ви вже помітили, що Муза підтримує творчі ідеї та мистецькі проєкти видавництв.

Нещодавно у видавництві ArtHuss з’явився комплект настільних ігор «Кілька хвилин дизайну: 52 вправи, що пробудять вашу креативність» та «Кілька рядків щодня: 52 підказки, як нарешті зважитися писати».

Усі ми творчі істоти, але не всі в це віримо. Грати, щоб звільнити свій творчий потенціал, хіба це не геніально просто?

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
[email protected]

Засновниця проєкту Amuse A Muse