Збирається на дощ. Коли та чому задощило в живописі?

«Небо саме по собі зацікавило митців лише в XVII столітті», – пише Джон Торнс у статті «Коротка історія погоди в європейському пейзажному живописі». Однак якщо художники й стали приділяти йому більше уваги, то йшлося передусім про хмари.

В одних живописців вони виглядали дещо декоративно, в інших фантазійно, у третіх правдоподібно. Небо починає хмаритися у голландських і фламандських майстрів, але замість дощу вони вважали за краще зображувати морські шторми.

«Дощ рідко зустрічається в ранніх пейзажних картинах. Подумайте про пейзажне мистецтво XVII століття: Клод спеціалізується на “вічному сяйві”, Пуссен пише “Потоп”. А де ж щоденні літні зливи, сірі дні, мряка?» – задається питанням Джонатан Джонс, культурний оглядач The Guardian.

У першій половині XIX століття різними видами хмар серйозно зацікавилися як художники, так і науковці. Романтики, пише Джон Торнс, звернулися до хмар, як до символів змін і непередбачуваності в світі зростаючого наукового порядку.

Дощ, пар і швидкість, Вільям Тернер
Дощ, пар і швидкість, 1844, Вільям Тернер, National Gallery, Лондон

Однак дощ не пішов доти, доки за пензлі не взявся англієць Вільям Тернер. Дощ не лише став сюжетом одного з найвідоміших його полотен, але навіть своєю назвою «Дощ, пар і швидкість» визначив інтереси нового покоління художників – імпресіоністів.

Адже не варто забувати про те, що під час Франко-прусської війни (1870–1871) Клод Моне, Каміль Піссарро і Альфред Сіслей перебували в Англії.

Площа Французького театру. Париж. Дощ, Каміль Піссарро
Площа Французького театру. Париж. Дощ, 1898, Каміль Писсарро, Minneapolis Institute of Art home, Міннеаполіс
Монмартр під дощем, Пьєр Боннар
Монмартр під дощем, 1897, Пьєр Боннар, Van Gogh Museum, Амстердам

«Роботи Тернера та Уїстлера, безумовно, вплинули на людину (Моне. – Прим. ред.), яка згодом стала головним двигуном імпресіоністського руху, і особливо на його знамените полотно “Враження. Схід сонця” (Impression, soleil levant. – фр.) з видом на Сену в Гаврі. Ця робота була написана в 18721873 роках, і її назва, що народилася з глузування (арт-критика Луї Леруа. – Прим. ред.), дала ім’я новому руху в мистецтві», – пояснюють куратори виставки «Тернер – Уїстлер – Моне» у Гранд-Пале в 2005 році.

Дощовий ранок на Сені, Клод Моне
Дощовий ранок на Сені, 1897, Клод Моне, National Museum of Western Art, Токіо
Жокеї під дощем, Едгар Дега
Жокеї під дощем, 1886, Едгар Дега, Bridgeman Art Library / Burrell Collection, Глазго

У своїй статті «Чому в мистецтві XIX століття йде дощ» для The Guardian Джонатан Джонс добре пояснює феномен появи дощу в імпресіоністів: «У мистецтві XIX століття виникає відчуття, що час прискорюється, сприймається з тривогою, віра у вічне згасає. Тепер ідеться про момент. Імпресіоністи хочуть упіймати швидкоплинну легкість життя, і дощ задає ритм нової індустріальної доби, змиває старі порядки, приносить зухвалі бажання».

Йерр. Дощ, Гюстав Кайботт
Йерр. Дощ, 1875, Гюстав Кайботт, Eskenazi Museum of Art at Indiana University, Блумінгтон
Дощ в Бретані, Моріс Дені
Дощ в Бретані, 1889, Моріс Дені, приватна колекція

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Дощ по дорозі, Поль Серюзьє
Дощ по дорозі, 1893, Поль Серюзьє, приватна колекція
Дощовий день на площі в Юельгоа, Поль Серюзьє
Дощовий день на площі в Юельгоа, 1893, Поль Серюзьє, Musée d'Orsay, Париж
Хірошіґе, Вінсент Ван Гог
Ліворуч: Раптова літня злива над мостом Охамі в Атаке, 1857, Утаґава Хірошіґе, Metropolitan Museum of Art, Нью-Йорк. Праворуч: Міст під дощем (по мотивам Хірошіґе), 1887, Вінсент Ван Гог, Van Gogh Museum, Амстердам

Додайте до цього очевидний вплив японських гравюр (оці вже японські дощі й парасольки!), з чим ви вже знайомі завдяки попереднім статтям на Amuse A Muse, – і поява дощу на полотнах імпресіоністів стане неминучою. На відміну від Тернера, дощ імпресіоністів, як пише Джонатан Джонс, «приємний і чуттєвий». Настільки, що дощовий Париж і в наші дні вважається одним із найромантичніших місць у світі.

Від перших крапель до злив – Муза зібрала свою колекцію дощових картин. Розкривайте ваші парасольки!

Дощовий день в Парижі, Гюстав Кайботт
Дощовий день в Парижі, 1877, Гюстав Кайботт, Art Institute of Chicago, Чикаго
Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
[email protected]

Засновниця проєкту Amuse A Muse