Ставки зроблені. Як зелений став кольором мінливості, повій і грошей

Сьогодні ставлення до зеленого кольору позитивне. Перш за все ми асоціюємо його з природою. Однак так було не завжди. Адже не випадково говорять «позеленіти від заздрості»! З кінця доби Середньовіччя європейці наділяли зелений негативними характеристиками. Чому?

Попри те, що фарбарі на той час навчилися надавати тканинам насиченого відтінку зеленого, закріпити його на матеріалі було непросто. З подібною ж проблемою стикалися й живописці. Ця «ненадійність», пише історик мистецтва Мішель Пастуро у книзі «Зелений», і справила кольору погану службу: з ним почали асоціювати недовговічність і мінливість.

Юда отримує тридцять срібняків за зраду Христа, Ліппо Меммі
Юда отримує тридцять срібняків за зраду Христа, фреска Ліппо Меммі, XIV ст., Collegiata di Santa Maria Assunta, Сан-Джиміньяно

У зелений символічно «пофарбували» швидкоплинну юність, красу, що зникає, минущий любовний запал і невиправдану надію. «Зазеленіли» традиційно жовті брехня і зрада, а також люди й професії, які в суспільстві вважали маргінальними: кати, божевільні, повії і (хто б міг подумати!) циркачі з музикантами. 

Невідповідна пара, Квентін Массейс
Невідповідна пара, Квентін Массейс, 1520-1525, National Gallery of Art, Вашингтон

Мішель Пастуро зазначає, що зелені панчохи, які символізують жінок, що заробляють на життя своїм тілом, можна бачити й століття потому – в роботах таких художників, як Анрі Тулуз-Лотрек, Анрі Матісс або Егон Шиле.

Жінка, що підтягує панчохук, Анрі Тулуз-Лотре
Жінка, що підтягує панчоху, Анри Тулуз-Лотрек, 1894, Musée Toulouse-Lautrec, Альбі
Жінка, що лежить, в зелених панчохах, Егон Шиле
Жінка, що лежить, в зелених панчохах, Егон Шиле, 1917, приватна колекція
Смерть користолюбця, Ієроніма Босх
Смерть користолюбця, Ієроніма Босх, 1500-1510, National Gallery of Art, Вашингтон

Заздрість, один із семи смертних гріхів, нерідко називали зеленою (що й закріпилося в багатьох європейських мовах), утім в образотворчому мистецтві цей колір дістався жадібності. Тож не дивно, що з часом він став кольором грошей. Але зовсім не банкнот, як ви могли б подумати.

Зелений ковпак, пояснює Мішель Пастуро, в Європі були зобов’язані носити злісні боржники й банкрути. Можливо, припускає історик, вибір цього кольору означав, що лише божевільні могли вдаватися до грошової авантюри, а можливо, він вказував на те, що й для таких людей була надія.

Міняйло з дружиною, Квентін Массейс
Міняйло з дружиною, Квентін Массейс, 1514, Musée du Louvre, Париж

Хоч як би там було, Фортуну в грошових справах стали зображати в зеленому, тканинами цього ж кольору накривали свої рундуки й столи лихварі та банкіри.

У XVI столітті, тобто вже в Ранній Новий час, зелене сукно з’явилося на ігрових столах Венеції. Та й дійсно, що може бути більш непередбачуваним, аніж азартна гра на гроші ?! Якщо вже й робити ставки на удачу, то на зеленому!

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
[email protected]

Засновниця проєкту Amuse A Muse